День боротьби з захворюванням на туберкульоз

 Збудником туберкульозу є бацила, яку вперше  відкрив німецький вчений Роберт Кох у 1882році. Повідомлення про це відкриття було опубліковане 24 березня 1882 року, в зв’язку з чим цей день Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я проголошено Всесвітнім Днем боротьби з туберкульозом.   

 Проникати в здоровий організм мікобактерія  туберкульозу  може різними шляхами.

Найбільш поширеним із них є аерогенний, або повітроносний шлях, тобто коли бактерії проникають через ніс, гортань, трахею, бронхи, легеневі альвеоли.  Найдрібніші крапельки, що виділяються туберкульозним хворим під час розмови, співу, кашлю, чиханні містять туберкульозні палички. Вони легко проникають в дихальні шляхи здорової людини, якщо вона знаходиться близько від хворого.  Завдяки незначній вазі, найдрібніші крапельки  не падають зразу ж на підлогу, а тримаються певний час у повітрі. Вдихаючи повітря, насичене цими крапельками, можна заразитись туберкульозом.  Хворий відкашлює мокротиння,  через певний час воно висихає. Туберкульозні палички, що містяться в ньому, перетворюються в летючий пил, легко піднімаються в повітря або осідають на речах, одязі, білизні хворого. Вдихаючи цей пил, також можна заразитись туберкульозом.Але не кожен носій туберкульозних паличок хворіє на туберкульоз. Хвороба розвивається, коли палички попадають всприятливі для розвитку та розмноження умови. Найбільше поширення туберкульоз має там, де люди живуть у важких  соціальних, трудових, житлових умовах.

Мікобактерії туберкульозу, або як їх ще називають палички Коха, можуть потрапляти в організм людини через кишковий тракт (рот, зів, мигдалики, стравохід, кишечник). Це так званий аліментарний шлях передачі. Він можливий в разі споживання продуктів, що містять туберкульозні палички (наприклад, сире молоко від туберкульозної корови). Первинне ураження туберкульозом кишечника зустрічається не так часто.

 В разі близьких стосунків з хворим (спільна білизна, посуд, цигарки) мокротиння, що містить туберкульозні палички, може і безпосередньо потрапити в організм.  Це так званий контактний шлях передачі.

Проникнення мікобактерій через шкіру, слизові оболонки, спостерігається досить рідко. Це буває,наприклад, у лікарів, частіше хірургів, патологоанатомів, в разі поранення шкіри інструментом, на якому залишились туберкульозні палички, у ветеринарів.

Збудники туберкульозу відрізняються високою стійкістю до впливу різних факторів. Особливо високостійкі вони в висохлому мокротинні хворого на туберкульоз. В вуличному пилу вони зберігаються близько 2-х тижнів, на сторінках книжок, газет і предметах – до 3-х місяців.  В продуктах молока (сир, масло) збудники зберігаються до 250 днів.

Пряме сонячне проміння вбиває збудника  за 60 хвилин влітку і за 2 години взимку. При  кип’ятінні загибель збудника відбувається за декілька хвилин. Джерелом зараження туберкульозною інфекцією може бути хвора людина, понад 55 видів сільськогосподарських тварин, птахів, риб, а також заражені мікобактеріями туберкульозу продукти тваринного і рослинного походження.  Хворий  на відкриту форму туберкульозу заражає 15- 20 чоловік  протягом року.

 Залежно від місця ураження мікобактерії туберкульозу виділяються з мокротинням (у 95% випадках), калом,молоком, сльозою, сечею, з виразок та нориць хворого.

Туберкульоз може маскуватись під різні хвороби, однак  є декотрі ознаки, які дозволяють запідозрити захворювання.

До них відносяться: постійна немотивована слабкість, підвищена втомлюваність, погіршення або відсутність апетиту, втрата ваги, тривала лихоманка (37.0 – 37.5^оС), пітливість (переважно в нічний час), тривалий кашель (протягом 3-х тижнів і більше), з відходженням мокроти чи без неї, задишка, кровохаркання. 

За появи однієї  або декількох із згаданих ознак, необхідно звернутись до лікаря і з’ясувати причини їх виникнення. 

Сучасні досягнення  фтизіатрії дозволяють успішно лікувати хворих на туберкульоз легень чи позалегеневий туберкульоз, якщо хвороба виявлена на ранній стадії і якщо хворий ретельно приймає протитуберкульозні препарати.

Для своєчасного виявлення захворювання необхідно 1 раз в рік проходити  флюорографічне обстеження дорослим та підліткам. При підозрі на захворювання – людину дообстежують рентгенографічно та томографічно.

Методом раннього виявлення туберкульозу у дітей є туберкулінодіагностика. Здійснюється вона  за допомогою реакції Манту – внутрішньошкірної проби з  туберкуліном.

Завдяки туберкулінодіагностиці виявляють групи ризику захворювання  на туберкульоз.  До них відносять:  віраж туберкулінової проби (вперше позитивна проба Манту – 5мм і більше), гіперергічнареація на туберкулін (16мм і більше), наростання туберкулінової чутливості на 6мм і більше за рік, порівняно з попереднім.

Дітей з груп ризику і члени  сім’ї обстежують  фізикально, лабораторно, рентгенологічно. При потребі діти отримують  хіміопрофілактичне лікування.

Запобігти хворобі – це не тільки оберігатись від контакту з хворим на активний туберкульоз, але й уникати застуд, вести здоровий спосіб життя,  своєчасно та регулярно харчуватися, часто перебувати на свіжому повітрі.

Важливим фактором в профілактиці туберкульозу залишається щеплення і хіміопрофілактика.

 Захворюваність туберкульозом серед вакцинованих різного віку приблизно в 10 разів нижча, ніж серед невакцинованих.

Вакцинація БЦЖ проводиться на 3-5 день після народження, в пологовому будинку. 

 Пам’ятайте, туберкульоз легше і дешевше попередити, ніж вилікувати.