День української хустки
Научала мати донечку-дитину:
«Як ідеш до Храму – пов’яжи хустину.
Під Покровом Діви Пресвятої станеш,
Благодать від Бога у замін дістанеш.
Чистоту покори принесеш Пречистій,
Оберегом буде символ урочистий.».
Пролітали роки, доня виростала,
На рушник весільний перед Богом стала.
Пов’язала хустку свекрушенька-мати,
Щоб її , як дочку, у сім’ю прийняти.
Українська хустка, не просто хустина:
Це краса і врода, це – душа гостинна.
Це те, сокровенне, що з роду до роду,
Вірним талісманом нашого народу.
Хустку дарувала милому кохана,
Як ішов до бою, щоб гоїти рани.
Щоби повертався живим і здоровим,
Та хустина була символом любові.
Біла, жовта, синя, у барвистих квітах –
Щоби шанувати, щоб життю радіти.
Хустка, як прикраса, хустка, як придане,
Те , що так безцінне, ні з чим не зрівняне.
А у піст і смуту – чорна є хустина.
Під нею ховаєм долю удовину…
Ніжно доторкаюсь до хусток руками…
Теплий подарунок, що лишивсь від мами.
*МИХАЙЛИНА ГУДЗІНСЬКА*